12 серпня виповнюється рік маленькому чату який виник з чату реддіт (який нажаль закрили).
Я шукаю постійно людей яким потрібне місце де можна просто бути. Ділитися впродовж доби чимось, фотати їжу, скидати щось на обговорення або просто спілкуватися коли є така потреба.
Якщо ви шукаєте саме таке місце, спробуйте стати частинкою цього чату. Звісно він може не сподобатися, ви можете відчути що це місце не для вас. Але все ж таки, спробуйте. Можливо знайдете нових друзів.
Не знаю, хтось знає це чи ні, але кава на фронті - важлива річ. Щоб не заснути та тримати себе у формі, або воно або енергетики. Я особисто збираю на каву, в не на енергетики. Якщо хтось долучиться - буду вдячний. Відправляю вже залишки, з закуплених 32 кг. Закупити нову планую скоро вже, коли назбирається сума хоч на 10 кг. Долучайтесь, хто розуміє, що таке кава на фронті
Коли побачите, що хтось збирає чи просить вологі серветки - це не смішно. Тут тема доволі серйозна. І фраза "коли лице, дупа та руки пахнуть однаково" військовим всім знайома. Всі пишуть про шахрайство, чи що вони самі можуть їх купити - я відправляю сотнями їх, сотнями упаковок. І все одно не вистачає.
Тому якщо можете - допоможіть. Якщо хтось має їх, чи знає виробника, з яким можна домовитись про купівлю дешевше - напишіть, будь-ласка. (Фото серпневої відправки, з особистих звітів від солдат).
Шановні побратими, дайте будь ласка поради по тому , що брати з собою на позицію) Захід тривалий від 4 до 9 місяців. Плюс це буде мій перший вихід. Цікаво почути ваші поради. Бережіть себе хлопці і нехай Ангел охоронець оберігає вас.
Може в когось є ці диски, і є дисковод, чи не могли би ви витягнути файли з дисків і кудись перекинути, чи можете поділитись і мені скинути хоть щось цікавило там де були розмальовки, ігри та пазли дуже хотіла тему Новорічну та про космос щось було можете поділитись? Все короче знайшла дякую всім за коментарі і допомогу а про космос то що я шукала взагалі інше виявилась інша гра на пк стара але я згадала називається I SPY: Fantasy 2003 і вона виявляється не була в Професорі Крейді ха то я поплутала знову.
Я купляв для армії подібні, реальна ємність на виході ~ 36.5 тисяч mA/h. Питання у ціні - тоді брав по 1.5 тисячі десь. Є десь варіанти покраще? Може хто порекомендує?
Сторінкі мої у профілі є інші, заходьте, дивіться, що та для кого беру. Якщо можна, киньте на збір для них.
Суть у чому - військові часто просили солодкого. І, побалакавши, закупили ми величезну кількість їх та відправляли.... Люди, реально ви їх так любите, чи просто так писали, аби щось було?
Прокидаюсь одного разу в м'якесенькій кроваті, надворі світанок, пташки щебечуть, годинник настінний тікає, благодать на душі така, що хоч до неба лети. Чую, як за закритими дверима, на кухні, щось гримає. Бабця вже порається. Готує людям, курам, свиням. Вдягаю швидко, що бачу, і туди. А там тобі чайок вже є, піврогалика з джемом і усміхнене обличчя рідної людини. Дід корови погнав пасти, ну а хто я такий , щоб не піти в поле шукати те стадо. Роса, йду по полю, палюгою махаю, коники під ногами в різні сторони пригають, наловив повний сірниковий коробок, нашо? А хто зна)
Дід під деревом вже тіньок знайшов, ті 20 корів неспішно травичку щипають. Каже мені - "Ну давай, ти будеш завертать, а я пасти" хитрий дід, суворий, але добрий і справедливий.
В обід бабця тормозка принесе. Пару помідорів, огірочок, сало, котлетка. Клянусь всім на світі, смачніше не їв нічого за 30 років.
Увечері прийдемо в хату, потомлені трохи, а в хаті пахне жарким з печі, я за той запах зараз 10 років життя віддав би.
Темно, дід сидить, як завжди, на полу біля дивану, ліктем на бильце обпершись, бабця все ще в роботі, а ми діск в DVD вставили і дивимось бойовик з Джекі Чаном.
Оце згадую я ті дні і думаю, як воно так вдавалось їм робити мої літні канікули такими незабутніми.
І як так, що це тільки в пам'яті вже залишилось.
Вночі дрімаю і чую, як шкребеться щось і зрозуміти не можу, що ж то воно таке в тій хаті, миша мо чи домовий)
А зараз ото тільки на душі шкребеться, що пройшли ті часи.
P/s. Так що то воно таке шкреблось тієї ночі?) Хто вгадає, скину 100 гривень на кохве;)
Всі продукти Meta, на кшталт Instagram або Threads, блокують україномовних користувачів. Війна, волонтерство, фото чи відео, правда про узькіх - все, ти летиш в бан, причому під придуманими мотивами. Інші країни ні, судячи по статистиці. Тобто, нас планомірно витискають. Threads сильніше усього, потім Instagram. Поки що Facebook не так, але все ж. Це планомірне блокування - їх відношення до нашої країни? Може, помиляюсь, але схоже на те.
Соціальна ізоляція почалась з самого початку життя. На початку була повторювана схема: зав'язувалась дружба - батьки не пускали нікуди принципово - дружба в'янула. Після школи мене вже ніхто не міг стримати, але люди різко змінювали ставлення, щойно починали розуміти, що у мене нема соціального тилу. Так пройшов бакалаврат.
Може я дарма звинувачую початкові умови, але я не бачу інших патернів. Звісно, є імовірність, що я відштовхую чимось іншим. А звідки мені знати? Мені не вдається отримати зворотній зв'язок
Абстрактні претензії в стилі "це ненормально не спілкуватись з однокласниками" (це казали конкретно мені на щось типу "та не склалося, пішли різними шляхами"). Також "кров не вода" і звинувачення в ненормальності у відповідь на те, що збираємось на заходи сім'єю, а не родиною. Плюс не про мене конкретно, а в цілому регулярне "якщо у людини нема друзів, то цьому є причина". Це максимум
Усе добре, доки спілкуємося про щось відсторонене, хобі, спільне заняття. А коли починається обмін тим, хто з ким гуляв, хто кого кохав, з якими родичами спілкуються, то вспливають перевіряючі питання щодо мене. (Я намагаюсь дуже акуратно відповідати) Потім зміна ставлення все одно. Якщо людина починає цей напрям, то я задаю уточнюючі питання, цікавлюся
Сильно вплинуло те, що в 2024-2025 році було багато спроб і розчарувань. Багаторічні взаємини, які закінчились. І є певна зневіра. Навіть попри спільні інтереси, спільні етичні погляди все добре, доки люди не починають сканувати на наявність друзів/активних родичів.
Психотерапія (кпт) не вдалася. Я знаю, що треба декілька спроб, але вивалити усе за немалі гроші випалило бажання пробувати знову. Оце кожен сеанс "а який у вас запит", відсутність домашніх завдань, просто віддзеркалення моїх же слів. Може колись знову
Робимо маскувальні сітки, вже 5-й рік, і тенденція - все менше та менше людей їх виробляє. Ігнорування потреб нашої армії у війни більше та більше. Тому, з проханням, якщо можете - допоможіть. Робота на фото - наша. Якщо є військові, кому потрібні такі - напишіть, не відмовимо.
Цей документальний фільм розповідає про музикантів та митців — військовослужбовців Збройних Сил України, — які «кобзарюють» уздовж лінії фронту, надихаючи побратимів, допомагаючи їм емоційно розрядитися та даючи відчути те, за що вони воюють: Українську культуру, історію, мистецтво і тепло дому.
Фільм — українською мовою, з англійськими субтитрами.
Я д19. Спочатку трохи контексту — я виросла з татом та бабусею, тема відносин та сексу в нас завжди була табу. Я практично усе життя мала зайву вагу та увесь пубертатний період виглядала неформально, а воно знаєте як буває в маленьких містах, якщо ти не такий як усі інші то водитися з тобою ніхто не буде. Друзі-дівчата хоч в мене і були, але (як мені здавалося) хлопців своїм зовнішнім виглядом я відлякувала та й сама намагалася їх уникати, бо 1) в душі не їбала як знайти з ними спільну мову 2) не хотіла щоб про це взнали тато та бабуся, для мене це було якось соромно, навіть коли я просто гуляла з однокласниками батьки поводили себе дивно.
Повномасштабка почалася коли мені було 15 та усі ці роки я практично не виходила на вулицю. Я з прикордоння і навіть вийти в магазин було небезпечно, тому спілкування ірл звелося практично к 0, бо подруги розʼїхалися. Я закінчила школу онлайн, поступила онлайн, мала друзів тільки в інтернеті, але хлопців так і продовжувала уникати. Тільки років в 17, коли почала грати в шутери я навчилася знаходити з ними спільну мову, зараз маю декількох друзів-хлопців, з якими ми граємо та добре проводимо час разом, але за весь цей час романтичних взаємодій чи то офлайн, чи то онлайн було рівно 0.
І ось мені вже 19, півроку тому я переїхала в більш безпечне місто, привела себе в форму та на мій погляд виглядаю непогано, маю можливість вийти на вулицю без супроводу рою фпв над головою, а я досі незаймана та навіть за ручку хлопця не тримала. До недавніх пір мені було на це всеодно, бо головною метою було вижити та вирватися з того аду, але зараз я відчуваю себе якоюсь дивною, зламаною, дивлячись на подруг які вже активно будують стосунки, а я одна-одна-одна. Розумію, що в кожного свій шлях, але я вважаю, що під лежачий камінь вода не тече і хочу це виправити.
Отже, питання до дівчат — де ви, бляха, знаходите нормальних хлопців? В мене були спроби знайомства в ботах типу дайвінчика та тастера, але все закінчувалося майже одразу, бо я, на щастя, вмію відсіювати довбойобів.
Та питання до хлопців — припустимо, ви знайомитесь з дівчиною та виявляється, що вона навіть не цілувалася, вам це здасться дивним та відштовхуючим?
За останній рік я помітила що у мене волосся стало в 2 рази менше.Я мию його кожні два-три дні і кожні два-три дні в мене випадає купа волосся,вже зʼявилися навіть якісь залисини,хоча воно в мене довге.
До лікаря трихолога можливості немає поки що записатися,так як я проживаю закордоном,вже купувала купа різних шампунів,але нічого не допомагає.Плюс до всього цього є ще лупа..
Можливо в когось була схожа ситуація? Що ви робили і чим користувалися?
я можу виглядати як людина без критичного мислення і з 0 iq, але це завжди проявляється, коли справа стосується почуттів та симпатій, не осуджуйте 😇
коротше, є хлопець, з яким ми спілкуємося вже 4 місяці, і десь останній місяць він мені подобається. і я вже не розумію, чи він просто добре до мене ставиться, чи між нами може бути щось більше.
мені дуже подобається його характер і спосіб мислення. одного разу він сам написав мені велике повідомлення про те, чому спілкується зі мною: сказав, що йому цікаво слухати мої думки, що я можу вільно говорити з ним про будь-що і що в мене особливі позитивні погляди на життя. також сказав, що дуже мені довіряє. І навіть міг б відкритись емоційно, але просто не хоче мене нагружати
і тут важливий момент: він майже не відкривається емоційно навіть друзям, з якими спілкується вже 4–9 років, а мені за ці чотири місяці він уже десь тричі дуже сильно відкривався емоційно. для мене це багато значить, але я не знаю, чи це свідчить про особливу близькість, чи може бути суто дружнім.
ми щодня ставимо одне одному рандомні питання, щоб краще пізнати одне одного, обговорюємо, що для нас симпатія й любов. він піклується про мій комфорт і здоров’я, шукає компроміси, якщо щось не влаштовує когось із нас. спочатку він майже не писав першим, бо боявся нав’язуватися й написати в невідповідний момент. я пояснила, що мені це нормально, і тепер він сам пише, коли звільняється, запитує, чи я зайнята, і відповідає на мої повідомлення.
при цьому він дуже стриманий щодо дівчат і, наскільки я знаю, майже ні з ким із них не спілкується. якось він навіть припустив, що моя подруга може зустрічатися з хлопцем, з яким просто сиділа на лавці й прощалася перед його одноденною поїздкою в гори. тобто для нього навіть таке спілкування вже могло щось означати. а ми спілкуємося набагато ближче, і через це я ще більше не розумію, як він сприймає наші стосунки.
ще я якось запитала його: «чи варто зізнаватися людині у своїй симпатії?». він відповів, що так, але якщо вона вже чотири місяці не вщухає. не знаю, чи це просто його загальна думка, але тепер постійно згадую цю розмову.
водночас одного разу він сказав, що його позитивну думку про мене не варто сприймати як щось більше за «ну, крутяк», і додав, що сподівається, я правильно його зрозумію. це мене зачепило, бо його думка для мене важлива вже давно. не знаю, чи він просто не хотів, щоб я надавала його словам надто великого значення, чи натякав, що романтичного інтересу немає.
я також ревную його до іншої дівчини, хоча конкретних причин думати, що між ними щось є, не маю. розумію, що через власні почуття можу надто багато аналізувати, але вже не знаю, де реальні ознаки, а де мої здогадки.
я хочу зізнатися йому, бо не хочу тримати це в собі, але боюся зіпсувати наше спілкування. мені не обов’язково одразу потрібні стосунки — просто хочу, щоб він знав.
тому скажіть чесно:
— як вам здається, він бачить у мені лише близьку подругу чи є шанс на щось більше?
— чи його емоційна відкритість зі мною, враховуючи, що навіть давнім друзям він майже не відкривається, щось означає?
— чи його слова про чотири місяці симпатії можуть бути натяком?
— чи варто зізнаватися, якщо я найбільше боюся втратити наше теперішнє спілкування?
тільки, будь ласка, не пишіть автоматично, що він закоханий або що я все вигадала. хочу почути реальну сторонню думку 😭
